Російська кров і скарби: чому війна Путіна стає дедалі безнадійнішою

Аналітичний центр Center for Strategic and International Studies (CSIS) опублікував масштабне дослідження «Russian Blood and Treasure: The Ballooning Costs of Putin’s War» (1 липня 2026 року), підготовлене Seth G. Jones та Riley McCabe.

https://www.csis.org/…/russian-blood-and-treasure…

Його головний висновок простий і водночас дуже важливий: ціна війни для Росії вже починає перевищувати будь-які можливі стратегічні здобутки. Кремль продовжує витрачати величезні людські, економічні та військові ресурси, але натомість отримує дедалі менше результатів на полі бою.

1. Безпрецедентні людські втрати

За оцінкою CSIS, з початку повномасштабного вторгнення Росія втратила приблизно 1,4 мільйона військових — загиблими, пораненими та зниклими безвісти.

Із них близько 450 тисяч загинули.

Це найбільші військові втрати Росії з часів Другої світової війни. Для порівняння, вони більш ніж у чотири рази перевищують усі бойові втрати США після 1945 року.

2. Україна дедалі ефективніше знищує російські війська

Якщо у 2022 році Росія втрачала приблизно двох-трьох військових на одного українського захисника, то у першій половині 2026 року співвідношення, за оцінкою CSIS, досягло 8:1 на користь України.

Причинами стали:

• масове використання українських ударних безпілотників;

• застосування дронів із елементами штучного інтелекту;

• системне знищення російської логістики;

• ураження техніки ще до її виходу на передову.

Саме технологічна перевага дедалі більше визначає сучасне поле бою.

3. Росія вже не встигає поповнювати свої втрати

За оцінкою дослідження, середньомісячні втрати російської армії у 2026 році перевищують 30 тисяч військових.

Водночас Кремль здатний залучати лише близько 27 тисяч нових контрактників або мобілізованих щомісяця.

Інакше кажучи, навіть за умов безперервного набору чисельність армії поступово скорочується.

4. Наступ майже втратив імпульс

Попри величезні людські жертви, темпи російського просування залишаються мінімальними.

Більше того, у квітні-травні 2026 року Росія вперше з серпня 2024 року втратила більше території, ніж захопила.

Чистий баланс становив приблизно мінус 400 квадратних кілометрів.

Це ще раз підтверджує, що нинішня стратегія Кремля приносить дедалі менше військових результатів.

5. Ціна кожного кілометра стала астрономічною

Навіть ті території, які Росія окупувала за чотири роки війни, коштували їй:

• сотень тисяч загиблих;

• понад мільйона поранених;

• величезних запасів танків і бронетехніки;

• значної частини сучасної артилерії;

• колосальних фінансових витрат.

Автори наголошують, що вартість кожного квадратного кілометра окупованої території стала безпрецедентною.

6. Україна переносить війну вглиб Росії

Окрему увагу дослідники приділяють українській кампанії далекобійних ударів.

Серед головних цілей:

• нафтопереробні заводи;

• склади боєприпасів;

• військові аеродроми;

• логістичні центри;

• підприємства оборонної промисловості.

Україна дедалі активніше використовує далекобійні безпілотники та новітні технології, що дозволяє підвищувати ціну війни безпосередньо для російського тилу.

7. Економіка Росії переходить у режим виснаження

У доповіді зазначається, що військові витрати продовжують стрімко зростати.

Разом із цим:

• збільшується бюджетний дефіцит;

• скорочуються цивільні видатки;

• економіка дедалі більше працює на потреби війни.

Фактично Кремль жертвує майбутнім економічним розвитком країни заради продовження агресії.

8. Війна приходить у саму Росію

Українські далекобійні удари дедалі відчутніше впливають на життя всередині РФ.

Серед наслідків:

• перебої з пальним;

• порушення роботи аеропортів;

• удари по військовій промисловості;

• необхідність перекидати системи ППО для захисту власної території.

Тобто Росія вже змушена витрачати дедалі більше ресурсів не лише на наступ, а й на оборону самої себе.

☝️Головний висновок CSIS полягає в тому, що Росія поступово входить у фазу війни на виснаження, де витрати стрімко зростають, а стратегічні результати майже відсутні.

Україна ж завдяки інноваціям, розвитку безпілотних технологій, далекобійним ударам і ефективнішому використанню ресурсів змінює характер сучасної війни та дедалі більше позбавляє Кремль можливості досягти своїх політичних цілей.

Війна, яку Путін планував завершити за кілька днів, дедалі більше перетворюється на стратегічну пастку для самої Росії, як держави.

#розпад_рф#війна#втрати

Державність України знову під смертельною загрозою

Поважають лише сильних. Слабких і тих, хто лише просить — зневажають. Так прокоментував Ігор СМЕШКО на своїй фейсбук-сторінці повідомлення ЗМІ про те що, Індія вирішила не запрошувати Україну взяти участь у саміті G20, який має відбутися 9-10 вересня 2023 року у Нью-Делі.
Ігор СМЕШКО, зокрема, зазначив:

«…У кожної держави є тільки чотири елементи державної сили: ЕКОНОМІКА, АРМІЯ, ДИПЛОМАТІЯ і ІНФОРМАЦІЙНА ПОЛІТИКА.
Плануванням, організацією та управлінням процесу їх РОЗБУДОВИ і ЗМІЦНЕННЯ – займаються обрані до влади ПОЛІТИКИ”.
Тільки вони, по закону, мають право визначати стратегічні пріоритети для країни, приймати стратегічні рішення щодо діяльності уряду і розпоряджатися фінансово – економічними, воєнно-промисловими і кадровими ресурсами однією із найбагатших країн світу — України…».

Він також нагадав, що «…на нещодавньому саміті НАТО у Вільнюсі були вшановані ГЕРОЇЗМ СОЛДАТІВ і НАРОДУ УКРАЇНИ. Але політикам при українській владі – була показана перша «чорна мітка».

«Поважають лише сильних. Слабких і тих, хто лише просить – зневажають», — підкреслив Ігор СМЕШКО, та нагадав:

“Без сильної та самодостатньої ЕКОНОМІКИ яка здатна повністю забезпечити нашу власну АРМІЮ і ДИПЛОМАТІЮ – державність України знову під смертельною загрозою… А інформаційна політика, яка не спроможна видати бодай одну серйозну і компактну книгу про історію України мовою союзних держав, щоби протистояти там пропаганді ворога про «один народ – одна історія» – не є національною…».

ДОВІДКОВО. Ігор СМЕШКО – Президент Центру стратегічних досліджень та аналізу, військовий, науковий і державний діяч, генерал-полковник, доктор технічних наук, професор, Лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки, Надзвичайний і Повноважний посол України