Думки і цитати Олександра Мирного про виклики сьогодення

Олександр Мирний, підприємець, український політик, народний депутат України VII скликання і заступник голови Консервативно-демократичної Політичної партії «Сила і Честь», завжди вирізнявся глибокими та продуманими висловлюваннями щодо поточної політичної ситуації. Його слова часто відображають стратегічне бачення і розуміння тих викликів, з якими стикається Україна.

Завдяки своєму досвіду та беззаперечній мудрості, Олександр Мирний завжди наголошує на важливості соціальної справедливості, закликає до рішучих дій і усвідомленої відповідальності кожного громадянина для збереження національної єдності. Його висловлювання — це не просто реакція на події, а цінні уроки для всіх, хто прагне глибше розуміти сучасні політичні реалії.

Ми обрали топ-10 важливих цитат Мирного щодо війни, політичних реалій та боротьби за майбутнє України, які він висловлював у різних ЗМІ та на своїх сторінках у соціальних мережах.

· «Обираючи обіцянку, а не інтелект, продажність, а не честь, пройдисвітів, а не достойників, неминуче програєш».Це цитата про важливість вибору відповідальних політиків, яку висловив Олександр Мирний у своєму дописі на Facebook.
· «Сьогодні ми живемо у двох Українах. Одна стікає кров’ю, інша відпочиває в Монако та Ніцці…»Олександр Мирний критикує соціальну нерівність і ситуацію з війною в Україні.
· «Олександр МИРНИЙ: Облаштування серйозної лінії оборони має вирішальне значення під час війни, це  – питання виживання країни».
Про важливість укріплення оборонних позицій під час війни, і влада повинна це усвідомлювати.
· «Питання виживання країни і це – не перебільшення, на жаль, через те , що час спливає з катастрофічною швидкістю».Цитата, яка підкреслює невідкладність рішень для захисту Держави.
· «Одна [половина України] воює, інша збагачується – і це наша гірка реальність».Він розмірковує про розрив між різними верствами населення під час війни.
· «Ми втрачаємо час, а з ним і можливості».Про важливість ефективного використання часу під час війни.
· «Ті, хто дає обіцянки й не виконує, лише поглиблюють кризу в країні».Заклик до відповідальності політиків.
· «Ситуація в країні викликає не просто тривогу, а питання про виживання».Мирний про небезпеку, що нависає над країною.
· «Поки одні жертвують собою на фронті, інші наживаються на війні».Сильна критика аморальної поведінки в суспільстві під час війни.
· «Ми маємо шанс побудувати сильну і захищену Україну, але для цього треба діяти рішуче».Про необхідність рішучих дій для захисту країни.

Державність України знову під смертельною загрозою

Поважають лише сильних. Слабких і тих, хто лише просить — зневажають. Так прокоментував Ігор СМЕШКО на своїй фейсбук-сторінці повідомлення ЗМІ про те що, Індія вирішила не запрошувати Україну взяти участь у саміті G20, який має відбутися 9-10 вересня 2023 року у Нью-Делі.
Ігор СМЕШКО, зокрема, зазначив:

«…У кожної держави є тільки чотири елементи державної сили: ЕКОНОМІКА, АРМІЯ, ДИПЛОМАТІЯ і ІНФОРМАЦІЙНА ПОЛІТИКА.
Плануванням, організацією та управлінням процесу їх РОЗБУДОВИ і ЗМІЦНЕННЯ – займаються обрані до влади ПОЛІТИКИ”.
Тільки вони, по закону, мають право визначати стратегічні пріоритети для країни, приймати стратегічні рішення щодо діяльності уряду і розпоряджатися фінансово – економічними, воєнно-промисловими і кадровими ресурсами однією із найбагатших країн світу — України…».

Він також нагадав, що «…на нещодавньому саміті НАТО у Вільнюсі були вшановані ГЕРОЇЗМ СОЛДАТІВ і НАРОДУ УКРАЇНИ. Але політикам при українській владі – була показана перша «чорна мітка».

«Поважають лише сильних. Слабких і тих, хто лише просить – зневажають», — підкреслив Ігор СМЕШКО, та нагадав:

“Без сильної та самодостатньої ЕКОНОМІКИ яка здатна повністю забезпечити нашу власну АРМІЮ і ДИПЛОМАТІЮ – державність України знову під смертельною загрозою… А інформаційна політика, яка не спроможна видати бодай одну серйозну і компактну книгу про історію України мовою союзних держав, щоби протистояти там пропаганді ворога про «один народ – одна історія» – не є національною…».

ДОВІДКОВО. Ігор СМЕШКО – Президент Центру стратегічних досліджень та аналізу, військовий, науковий і державний діяч, генерал-полковник, доктор технічних наук, професор, Лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки, Надзвичайний і Повноважний посол України

Джордж ВОЛОШИН: ЧИ Є ПЛАН ТРАМПА ПРИЙНЯТНИМ ДЛЯ УКРАЇНИ?

Ми повинні віддати належне президентові Трампу та його співробітникам за їхні зусилля у розробці документа, який можливо буде слугувати основою для подальших переговорів щодо досягнення важкодосяжного «миру», якого прагнуть усі сторони – як вони стверджують. Хоча опублікований на сьогодні 28-пунктний план є лише проектом, розробленим без участі України та Європи, але його цінність полягає в тому, що його підтримали президенти Трамп і Путін. Кирило Дмитрієв, радник і довірена особа Путіна, який тісно співпрацював зі Стівом Віткоффом над даним проектом, навіть висловив схвалення Кремля, заявивши, що «вони відчувають, що позиція Росії справді почута». Це може задовольнити росіян, але для українців питання полягає в тому, чи справді почута позиція України.

Коментуючи цей план, державний секретар США Марко Рубіо зазначив, що «завершення такої складної і смертоносної війни, як війна в Україні, вимагає широкого обміну серйозними та реалістичними ідеями. Досягнення тривалого миру вимагатиме від обох сторін складних, але необхідних поступок». До дипломатичного коментаря Марко Рубіо можна додати, що завершення війни в Україні не обов’язково має бути таким затяжним і складним, або навіть вимагати перемоги, поразки або капітуляції будь-якої зі сторін. Все, що потрібно, це щоб Росія виконала свої зобов’язання згідно з Будапештським Меморандумом і міжнародним правом, вивівши свої війська з України – як це зробили СРСР і США в Афганістані.

Тим не менш, план із 28 пунктів і заклик Марко Рубіо до «серйозних і реалістичних ідей» на даний момент здаються єдиною альтернативою жорстокому і кривавому вторгненню Путіна. На жаль, проект залишає бажати кращого і породжує численні спекуляції. Він трактує Україну як переможеного агресора, а Росію – як постраждалу жертву. Він припускає, що українці все ще такі ж довірливі, як і в 1994 році, коли вони довірили свою безпеку Америці через Будапештський Меморандум. Це однозначно продукт, який значною мірою схиляється до інтересів Путіна, а не України, Америки та Європи. Здається, його було «поспіхом» підготовлено, аби вкластися в терміни, встановлені Трампом.  Він має зловмисний підтекст, проявом якого є вимога до українців уникати «безпричинного» націлювання ракет на Москву через побоювання втратити американську безпеку. Президент Трамп мав рацію, певною мірою дистанціювавшись від цього продукту в його нинішньому вигляді, наголосивши, що це лише проект і пропозиція. Пункти 5, 6, 7, 10, 11, 14, 15, 20, 21 і 24 все ще потребують значного уточнення, а кілька інших потребують відповідей. Але що є, тож почнемо. 

УВАГА!!!Використання слова «PASS» не означає схвалення, а лише те, що цей пункт не заслуговує на тривале обговорення.

1. Має бути підтверджений суверенітет України

Суверенітет України не потребує «підтвердження», оскільки він був підтверджений так само, як і суверенітет США (тобто кров’ю). Однак було б добре, якби Путін коротко визнав, що він помилявся, сподіваючись знищити Україну, і пообіцяв не втручатися в справи України в майбутньому.

«PASS»

2. Між Росією, Україною та НАТО буде укладено повну та всеосяжну угоду про ненапад

Цікаво, що ці слова зараз переживають відродження після того, як вони були так катастрофічно застосовані до співпраці Сталіна і Гітлера на початку Другої світової війни. Будь-які «договори», учасником яких є Росія, виявилися згубними для України та більшої частини світу. Стаття 2(4) Статуту Організації Об’єднаних Націй є відображенням глобального договору про ненапад, а вторгнення Росії в Україну було визнано злочинним порушенням цього «договору». Будапештський меморандум 1994 року є договором про ненапад, підписаним на той час чотирма ядерними державами. Україна є єдиною стороною, яка його дотрималася. І що з того вийшло? Українці не надають жодного значення будь-яким «договорам», стороною яких є Росія, або російським «гарантіям».

«PASS»

3. Положення “мирного плану” США, згідно з яким “очікується, що РФ не буде втручатися у справи своїх сусідів, а НАТО не буде розширюватися далі”

Знову ж таки, цікавий вибір слів… «очікування» стосовно Росії та «не буде» стосовно НАТО. Та сама проблема, що й у «пункті» 2 вище. Як щодо «Росія не буде»?

4. Діалог між Росією та НАТО

Участь України повинна бути гарантована щоразу, коли ці обговорення можуть торкнутися національних інтересів України.

«PASS»

5. Надійні гарантії безпеки для України

Робота все ще триває. Затвердження не буде до завершення.

6. Збройні сили України

Якщо не враховувати той факт, що саме Росія, а не Україна, становить загрозу для світу та своїх сусідів, і що такі обмеження щодо України є образливими та недолугими, цей пункт сам по собі не є суттєвим і може бути виправлений, якщо обмеження будуть накладені на агресора, а не на скривджену державу.

7. Вступ до НАТО

Безглуздість і недоречність. Путін став глобальним ізгоєм і не повинен мати привілей диктувати НАТО рішення чи Україні – зміни до Конституції. Якщо НАТО вирішить, що збільшення кількості членів не відповідає його інтересам, воно може це зробити без огляду на Конституцію України. 

8. Війська НАТО в Україні

Українці відомі своєю гостинністю і заборонять в’їзд лише тим, хто зі злими намірами. НАТО самостійно вирішує, куди направляти свої війська.

«PASS»

9. У Польщі будуть розміщені винищувачі НАТО

Непотрібне обмеження як польського, так і українського суверенітету.

10. Гарантії США

Існує відомий американський афоризм: «Обдуриш мене один раз – сором тобі. Обдуриш мене двічі – сором мені». Україна мала майже фатальний досвід із президентом, який дозволив собі інтерпретувати значення та «обов’язковий» характер «запевнень» і «гарантій» США у Будапештському Меморандумі. Тому такі слова, як «гарантії США», а потім натяки як на військові дії, так і на санкції проти Росії, – створюють вступну заяву, але не більше. Якщо українців не переконають, що ці гарантії діятимуть стільки, скільки потрібно, і ціна буде правильною, це просто слова – без таких гарантій немає схвалення.

11. Членство в ЄС

Безумовно, Україна має право подати заявку на членство в ЄС – з дозволу Путіна чи Трампа або без нього. Однак, оскільки Путін так задовільно прокоментував членство України в ЄС, Україні слід гри «заманити і обманути». Усі члени ЄС повинні скористатися цією можливістю, щоб підтвердити свій намір прийняти членство України після виконання нею вимог щодо членства та в межах певних термінів. Членство Туреччини розглядається вже понад 50 років з «політичних» міркувань. Кремль, через своїх поплічників з ЄС, має підстави бути впевненим, що він може спланувати аналогічні міркування щодо заявки України. Зараз саме час для ЄС продемонструвати свою підтримку миру, отримавши гарантії від своїх членів та встановивши чіткі терміни. Без чітких гарантій щодо термінів від усіх членів ЄС цей пункт не має жодної цінності.

12. Глобальний пакет заходів з відновлення України

Просто список бажань без жодної сутності, без фінансування, без часових рамок та без гарантій. Зовні непогано, але слабко. Потребує додаткових роз’яснень.

13. Поступова реінтеграція РФ у світову економіку

«PASS»

14. Заморожені активи

За законом, заморожені активи мають використовуватися певним чином для конкретних цілей, і практично всі активи знаходяться в Європі та підлягають європейській підзвітності. Чи розглядали розробники це питання, перш ніж односторонньо вирішувати, як розподіляти кошти, для чого та кому? Звідки взялися 50%? Росія не вказана як одержувач цих коштів для будь-яких цілей. Потребує юридичної експертизи.

15. Спільна робоча група з питань безпеки за участю США, України, РФ

Мирний план має на меті привести обидві сторони (Росію та Україну) до угоди щодо припинення війни. Але лише одна (Росія) призначена для контролю за виконанням та дотриманням. Без спільної відповідальності (і США як незалежного спостерігача) цей пункт втрачає сенс – немає схвалення без змін.

16. Російське законодавство щодо політики ненападу

У якій би формі Росія не вирішила затвердити своє зобов’язання про ненапад, українці не довірятимуть йому. Але закони приходять і зникають, і їх переглядає лише кілька людей, тоді як Конституція має більшу вагу і сталість. Саме в ній має бути впроваджена така політика.

«PASS»

17. Сполучені Штати та РФ домовляються продовжити дію угод про нерозповсюдження та контроль ядерної зброї

«PASS»

18. Україна погоджується залишатися неядерною державою

«PASS»

19. Запорізькаатомна електростанція

Запорізька атомна електростанція є незаконно набутим активом, і агресор має бути покараний, а не винагороджений.

«PASS»

20. Освітні програми

Україна має зразковий досвід релігійної толерантності, захисту мовних меншин та функціонування російських та українських ЗМІ та освітніх систем. Ці закони та їх виконання набагато перевершують російські. Вона також має закони, які захищають українців від установ, що видають себе за релігійні, освітні чи «інформаційні», але проводять підривну діяльність за підтримки та під контролем ворожих сил. Демократичний світ також дедалі більше намагається встановити контроль над такою діяльністю, що походить з-за кордону. Розробники мирного плану просто не поінформовані або введені в оману.

Ці вимоги мають бути пред’явлені Росії, особливо на окупованих нею територіях. Не лише «нацистська» діяльність, але й комуністична, фашистська та шовіністична діяльність, символи та вирази, що поширюють ненависть, мають бути криміналізовані в Росії та на окупованих територіях, які вона контролює.

«PASS»

21. Території

Незважаючи на російську окупацію певних територій, Україна не зобов’язана надавати визнання таким територіям ні де-факто, ні де-юре. Вибір завжди має бути за Україною… а не нав’язаним їй.

22. Після узгодження майбутніх територіальних домовленостей як Російська Федерація, так і Україна зобов’язуються не змінювати ці домовленості силовими методами

«PASS»

23. РФ не перешкоджатиме використанню Україною річки Дніпро для комерційних цілей, і будуть укладені угоди про вільне перевезення зерна Чорним морем

«PASS»

24. Гуманітарний комітет

Підписати цей «пункт» означає відмовитися від частини своєї людяності. Жахливе зловживання та майже 200 000 воєнних злочинів. Десятки тисяч дітей, які досі розлучені зі своїми сім’ями. Величезні втрати, яких зазнали окремі особи та громади. Численні українці, які досі ув’язнені та утримуються як заручники або військовополонені. Продовження та ймовірне розширення центрів «фільтрації». Викрадені українці, яких «переселили» до Сибіру та які хотіли б повернутися, але не мають можливості цього зробити. Українці на окупованих територіях, які шукають безпечного шляху до контрольованої Україною території. Гарантія фундаментальних прав людини та соціальних послуг для тих українців, які опинилися в пастці на окупованій території. Ми не можемо дозволити, щоб усіх цих жертв несправедливої та геноцидної війни поховали та просто змусили замовкнути.

Протягом цієї війни ми обіцяли справедливість та її завершення. Очевидно, враховуючи величезну кількість злочинів, лише невелика кількість може бути притягнута до відповідальності, перш ніж вони всі загинуть. Але якщо нічого не буде зробити, ці хижаки, вбивці, кати, ґвалтівники відчують себе вправними для наступної можливості… можливо, проти наших сусідів. «Гуманітарний комітет» має отримати достатньо коштів та повноважень у Росії, щоб відстежувати всі ці питання та забезпечити, наскільки це можливо, щоб жертви та їхні переслідувачі ніколи не були забуті. Замість того, щоб виділяти будь-які гроші, які були б використані на російські проекти в 14-му пункті, ці кошти слід передати цьому Гуманітарному комітету. Багато чого ще належить зробити.

25. Вибори

«PASS»

26. Амністія

Див. 24 вище

27. Рада миру

«PASS»

28. Припинення вогню

«PASS»

 Підсумовуючи, було б недоречно приймати важливі рішення, що стосуються долі народів, без повного розкриття інформації та роз’яснень, або без засобів вирішення вже перелічених пунктів.

 Про автора:

 Джордж Волошин,

Колишній Голова Служби Безпеки і Захисту Цивільного Персоналу в Адміністраціях Президентів США Р. Рейгана і Дж. Буша, ст., а також Асоційований Директор Федерального Агентства з Управління у Надзвичайних Ситуаціях США (FEMA) – політичні посади члена Уряду, які затверджуються у Конгресі США; Генеральний Інспектор Органу з Банківського Регулювання (FHFB)

Генерал ЗСУ Юрій Прокоф’єв про втрачені Україною можливості для розробки ракет повітряної переваги

Нещодавно деякі західні медіа повідомили, що українські літаки F-16 будуть оснащені американськими протирадіолокаційними ракетами AGM-88 HARM, авіабомбами з комплектами JDAM підвищеної дальності, які перетворюють некеровані бомби на точну зброю, боєприпасами GBU, а також найновішою версією ракет класу «повітря—повітря» AMRAAM AIM-120 і ракетами AIM-9X малої дальності класу «повітря—повітря».

Слід зазначити, що ще на початку 90-х років Україна мала серйозні можливості для серійного виробництва новітніх на той час керованих ракет класу «повітря—повітря» з активною радіолокаційною головкою самонаведення. За радянською класифікацією — Р-77, за класифікацією МО США і НАТО — AA-12 Adder («Гадюка»). Ця ракета, названа американцями «ракетою завоювання переваги у повітрі», не мала на той час аналогів у світі, окрім подібної до неї американської ракети AIM-120 Slammer («Хлопушка») системи AMRAAM (Advanced Medium-Range Air-to-Air Missile), яку було прийнято на озброєння ВПС США у 1991 році.

Наявність цих ракет у складі озброєння авіаційних комплексів перехоплення середньої і великої дальності дозволяло вперше у світовій практиці реалізувати в повітряному бою для окремого літака принцип багатоканальності (по цілям), а також принцип «пустив — забув» (щодо ракет). На Київському ВО «Комуніст» (після 1991 року – ВАТ “Київський завод “Радар”) було освоєно ще до розпаду СРСР серійне виробництво активної радіолокаційної головки самонаведення 9Б-1348, а на НВО імені Артема – виробництво авіаційної ракети Р-77 загалом.

Збереження після розпаду Радянського Союзу виробництва ракет Р-77 в Україні активно відстоював доктор технічних наук, підполковник Ігор Смешко, який на той час обіймав посаду відповідального секретаря Експертної наукової ради МОУ. Підтримували Ігоря Смешка в цьому голова Експертної наукової ради Міністерства оборони України, доктор технічних наук, професор, генерал-лейтенант І. Ф. Оленович та інші авторитетні представники українського ВПК. Виробництво було можливе за тимчасової кооперації з РФ, що дозволяло б українській стороні отримати необхідну інформацію й у перспективі створити повністю замкнутий вітчизняний цикл виробництва. Він пропонував також звʼязати це питання із наданням РФ технічної допомоги у обслуговуванні їх ракетних комплексів, які були вироблені КБ «Південне».

На жаль, розв’язати цю проблему Ігорю Смешку тоді не вдалося. Через очевидне нерозуміння суті питання з боку тодішнього керівництва Міністерства оборони і держави, виробництво в Україні активних головок самонаведення 9Б-1348 і ракет Р-77 було зупинено. Не допомогло й письмове звернення Експертної наукової ради Міністерства оборони України особисто до Президента України Л. М. Кравчука. У листі, який Ігор Петрович підготував у 1992 році на ім’я Президента України, обґрунтовувалося, що без збереження в Україні виробництва ракети Р-77 і активної головки до неї, Україна невдовзі втратить наявний науково-технічний потенціал для власних розробок високоточної зброї середньої і великої дальності. На жаль, ці побоювання Ігоря Смешка, які не були почуті тоді на належному рівні, у майбутньому багато в чому підтвердилися.

Пізніше, обіймаючи посаду начальника ГУР МО України ( 1997-2000) на екстреній нараді Кабінету Міністрів України під головуванням прем’єр-міністра України Валерія Пустовойтенка, присвяченій ракетно-авіаційному удару НАТО по об’єктах у Югославії, відповідаючи на запитання Прем’єр-міністра, чому НАТО має повне панування у повітрі, а авіація Югославії бездіє, Ігор Смешко відповів, що югославська авіація безпорадна проти літаків НАТО, оскільки не має сучасного авіаційного ракетного озброєння. Не будучи свого часу (в 1992 році) почутим, він також підкреслив, що сучасні локальні війни вирішуються і будуть вирішуватися передусім у повітрі.

На посаді заступника Секретаря РНБО України Ігор Смешко ще раз намагався порушувати це питання і робив спроби відновити в Україні зупинене у 1992 році виробництво авіаційних ракет з активною радіолокаційною головкою самонаведення (типу Р-77).

Слід зазначити, що через багато років Росії вдалося, витративши величезні кошти, самостійно освоїти серійне виробництво таких ракет на своїй території. Україна ж, втративши виробничо-технологічний потенціал, наразі майже не має подібних ракет на озброєнні своїх ВПС.

Тому сьогодні доводиться звертатися по допомогу до наших американських партнерів, за яку ми їм, звичайно, дуже вдячні. Утім, як ми пересвідчуємося чи не щодня, потреба у власних засобах для належного опору РФ виглядає більш ніж нагальною. В умовах триваючої війни очевидно слід повернутися до всебічного розгляду на новому технологічному етапі тематики оснащення наших ЗС і, зокрема, ВПС власними засобами ураження. Адже запаси навіть найбільш відданих нам партнерів явно не бездонні, як і кишені їхніх платників податків.

автор: Юрій Прокоф’єв, перший заступник секретаря РНБО України ( 2004–2005 р.р.), генерал-майор запасу ЗСУ, кандидат наук.

Джерело: https://sylaichest.org/istoriya-vtrachenyh-mozhlyvostej-yak-igor-smeshko-namagavsya-vryatuvaty-ukrayinske-raketne-vyrobnycztvo/